Психодіагностика і кореція

Курс психодіагностики й корекції – специфічний. Він має широке прикладне значення. В цьому контексті найважливішою метою даного курсу є ознайомлення студента – майбутнього спеціаліста, магістра з особливостями його діяльності в галузі практичної психологічної допомоги, спрямування на те, що для вирішення актуальних завдань практики (наприклад, для забезпечення високого рівня ефективності навчально-виховного процесу в школі) потрібна допомога психолога з відповідним рівнем фахової підготовки, який би володів не лише теоретичними знаннями з психологічних дисциплін, а й методами вивчення психології дитини (зрілої особистості), умів добирати батареї адекватних методик з урахуванням потреб та цілей вивчення конкретного психологічного явища, забезпечувати науково–дослідницьку роботу, надавати допомогу превентивного чи корекційного характеру по усуненню виявлених недоліків або відхилень психічного, особистісного розвитку тощо.
Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни:

  • знання про:

– соціально–етичні вимоги до особистості фахівця, проведення ним психодіагностичних вимірювань та обговорення (виголошення) результатів дослідження;
– основні підходи психодіагностики, принципи виміру особливостей психіки людини;
– етапи дослідження, їх зміст та завдання психолога на кожному з них;
– методи психодіагностики, їх різновиди та призначення, різновиди корекційної роботи з урахуванням визначеної проблеми;
– особливості усного й письмового опитування;
– психометричні основи психологічної діагностики, шкалювання, різновиди шкал та їх застосування;
– можливості наочного наведення показників психодіагностичного дослідження ( діаграми, графіки, таблиці та їх види);
– методи й методики для вивчення пізнавальної діяльності дітей різного віку й дорослих, особистісних якостей та характеру міжособистісних стосунків;
– методи й методики виявлення факторів впливу на становлення особистості та її поведінку;

  • уміння: 

– аналізувати проблеми згідно запиту на психодіагностичне обстеження;
– володіти інструментарієм та технологією його використання з метою діагностування психічних явищ;
– відбирати необхідні методи дослідження та створювати комплекси методів і конкретних методик для забезпечення об’єктивності й надійності результатів;
– формувати вибірку досліджуваних у відповідності з вимогами психодіагностики; визначати об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання дослідження;
– відбирати адекватні статистичні та клінічні методи опрацювання результатів дослідження, вміти проводити їх кількісну і якісну інтерпретацію;
– методологічно та концептуально обґрунтовувати висновки за емпіричними дослідженнями (поставлений діагноз щодо вирішуваної проблеми, розробки програм профілактики й корекції);
– оформляти наочне наведення показників результатів дослідження;
– на основі висновків розробляти поради й рекомендації досліджуваним і значущим оточуючим по організації превентивної роботи й корекції окремих психічних явищ;
– планувати профілактичну й корекційну роботу, підбирати адекватні вправи, проводити тренінги тощо.

ЗМ 1. Психодіагностика як наука

НЕ 1.1. Психодіагностика (ПД) в системі наукових знань
НЕ 1.2. З історії теорії й практики вітчизняної та зарубіжної психодіагностики
НЕ 1.3 Соціальні й етичні аспекти психодіагностики

ЗМ 2. Основи психодіагностичних досліджень

НЕ 2.1. Етапи наукового дослідження. Генеральна сукупність (ГС). Вибірка
НЕ 2.2. Психометричні основи психодіагностики.
НЕ 2.3. Психодіагностичний тест. Проблеми конструювання ПД методик, адаптації іноземних тестів. Стандартизація і нормування шкал.
НЕ 2.4. Психодіагностичний процес

ЗМ 3. Основи психологічного діагностування в шкільній галузі. Методи та результати дослідження

НЕ 3.1. Принципи розробки і застосування ПД в школі (лекц., сем.)
НЕ 3.2. Я-концепція особистості, її дослідження. Я-концепція вчителя
НЕ 3.3. Шкали у психологічній діагностиці.

ЗМ 4. Статистика у ПД та унаочнення результатів дослідження. Методи дослідження та аналіз результатів

НЕ 4.1.Статистичні способи обробки результатів дослідження.
НЕ 4.2.Унаочнення показників у психодіагностиці

Перелік джерел, які пропонуються для засвоєння курсу:

1. Альманах психологических тестов. Рисуночные тесты.- М.: КСП, 1997.- 320 с.
2. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагно-стике. – СПб : Питер, 1999.
3. Бурлачук Л.Ф. Психодіагностика.- СПб: Питер, 2002.- 352 с.
4. Бурлачук Л.Ф. Психодіагностика личности.- К.: Здоровье, 1989.- С. 26-27.
5. Практикум по психологии / Под ред. А.Н. Леонтьева, Ю.Б. Гиппенрейтер.- М.: МГУ, 1972.- С. 95-104,105-144,145-174,195-213,216-218, 230- 236
6. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии / Под ред. А.А. Крылова и С.А. Маничева.- Изд 2-е, дополн..- СПб.: Питер, 2000.- 560 с.
7. Фридман Л.М., Пушкина Т.А., Каплунович И.Я. Изучение личности учащегося и ученических коллективов.- М.: Просвещение, 1988.- С. 89, 172-190.